Плагіат і компетентність
06.02.2016 22:43
Вітаю вас, шановні блогери та відвідувачі сайту!
Я вдячна всім, хто взяв участь у попередньому обговоренні: чи потрібен учителю свій персональний сайт?
І зараз хочу порушити ще одне актуальне питання: плагіат і компетентність у сучасному житті.
1. Що таке плагіат?
Плагіат — привласнення авторства на чужий твір або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора.
Юридичне визначення цього терміна вперше з'явилося в українських нормативних документах лише в липні 2001 року в новій редакції Закону України «Про авторське право і суміжні права». Водночас власне явище плагіату має багатовікову історію. Засуджували літературні крадіжки відомі поети та мислителі того часу — Ювенал, Горацій, Вергілій і Марціал. Останній уперше застосував слово «плагіатор», що латиною означало «викрадач чужих рабів», до літературних грабіжників. У XVII столітті у Франції з'явилися навіть теоретики плагіату. Зокрема, Франсуа Ла Мот ле Вайє у своїй роботі «Академія ораторів» відкрито радив маскувати власну нездатність до творчості плагіатом і навіть давав рекомендації як, непомітно замінюючи всі вислови вкраденої фрази їхніми синонімами, приховати крадіжку.
Нині єдиного, вичерпного та загальноприйнятого визначення плагіату не існує. Приміром, автори одного з найбільших англомовних ресурсів для виявлення плагіату «Turnitin» дають такі визначення цього поняття:
· вкрасти ідею або слова іншої людини і видати їх за власні;
· використати результати роботи іншої людини без вказання джерела, звідки вони були взяті;
· повністю або частково вкрасти мистецький, науковий або інший твір чи роботу та видати їх за свою;
· представити вже існуючу ідею або продукт як новий та оригінальний.
Таким чином, плагіат в будь-якому разі розглядається як шахрайство, суть якого — у крадіжці чужої роботи або її частини і представленні її як власної. Загалом, плагіат можна поділити на три основні типи:
· Копіювання чужої роботи (як без, так і з відома) та оприлюднення її під своїм іменем.
· Представлення суміші власних та запозичених в інших аргументів без належного цитування джерел.
· Перефразування чужої роботи без належно оформленого посилання на оригінального автора або видавця.
(uk.wikipedia.org/wiki/Плагіат)
2. Плагіат в освіті
Сьогодні плагіат поширився в усі сфери життя. І освіта цьому не виключення.
Чимала кількість науковців та дослідників детально розглядають цей процес в усіх його проявах, дають рекомендації щодо шляхів виявлення та способів припинення. Тому з легкістю можна знайти всі необхідні матеріали для глибокого дослідження питанання порушення авторських прав.
Так, що стосовно освіти, то всім би радила прочитати статтю В.В. Побіженка та І.А. Побіженко "Плагіат, як чинник зниження якості освіти", у якій підіймається проблема плагіату в сучасному процесі освіти та науковій роботі; показаний аналіз проблеми, а також можливості її рішення для України; проведено аналіз законодавчої бази України та історичний аналіз становлення проблеми плагіату у різних аспектах діяльності людини; наведені приклади систем та онлайн сервісів за допомогою яких можливо перевіряти текст на наявність плагіату.
2.1. Плагіат серед учнів
Як учитель я можу простежити певну тенденцію такого собі зародження плагіату серед учнівського колективу. Перші повноцінні списування з Інтернету починаються вже, на жаль, з 7 класу. Звичайно, що відсоток таких учнів ще невеликий, проте він уже є, а це - тривожний дзвіночок. Перекази, твори, повідомлення, реферати (без указання першоджерел) - усе це списується "на раз два". Учні не розуміють, що усі ці види робіт спрямовані на те, щоб розвивати передусім їх зв'язне усне та письмове мовлення, пам'ять, мислення, творчі здібності тощо. Такі дії, на мою думку, викликані двома причинами. По-перше, учень прагне отримати гарну оцінку, по-друге, просто не хоче "заморочуватися" над завданням, щоб швидко його виконати.
І тут уже постає питання для учителя: як же оцінити списаний з Інтернету твір?
Прикрим є те, що учні не хочуть і не намагаються зрозуміти, що такими діями вони роблять гірше лише собі. Адже під час складання державних іспитів чи ЗНО виникають неабиякі труднощі з написанням власного висловлювання.
Тож, любі учні, задумайтеся про це вже зараз!
2.2. Плагіат серед учителів
Проте, явище учнівського плагіату - це ще вершина всього айсбергу. Прикрим є й те, що й самі вчителі нерідко вдаються до крадіжки чужих ідей. Однією з вимог сучасного вчителя є постійний саморозвиток, самоосвіта та самовдосконаленні, які, в свою чергу, полягають у створенні авторських розробок, поблікаціях та участі в освітніх конкурсах. Звичайно, що в наш час важко здивувати чимось новим, тому деякі педагоги користуються правилом: "Нове - це гарно забуте старе",і це в кращому випадку. У гіршому - це "копіювати-вставити" шматки декількох розробок інших освітян, і, тим самим створивши нову роботу, видати її за свою без посилань на першоджерела.
І якщо таке "запозичення" можна хоч якось довести опираючись на авторський текст, особливо якщо він уже був десь надрукований, то привласнення чужих ідей довести складніше. Наприклад, колега-педагог поділилася планом написати якусь педагогічну статтю або розробку, розказавши при цьому детально її зміст, натомість колега-слухач подумала: "А й дійсно, цікаво, як я до цього не додумалася раніше?", і швиденько доопрацювавши сказане, видала за своє, опублікувавши на сторінках освітянського видання. Або ж переглядаючи персональний сайт одного вчителя, іншому сподобалося його оформлення, наповненість, зміст, тому він, не довго думаючи, удосконалює свій сайт чужими ідеями. І уявіть на секундочку того вчителя, який виявився обкраденим... Прикладів таких можна навести безліч.
2.3. Боротьба з плагіатом
Плагіатори - корисливі люди, які за рахунок інших намагаються отримати визнання, нагороду чи то авторитет. Але правда, як у казках, завжди перемагає. Люди, які постраждали від таких крадіжок, або просто активісти за справедливість створюють відповідні групи в мережі. Їх метою є виявлення плагіатора, його викриття та несення відповідальності за вчинене. Можливо, ці присоромлені люди більше не будуть красти чужі наробки або бодай вказиватимуть посилання на справжнього автора.
" Відповідно до п. а) ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», визначено, що порушенням авторського права, яке дає підстави для судового захисту є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права, визначені ст. 14, та їх майнові права, визначені ст. 15 цього Закону. Згідно з п. є) ст. 52 цього Закону, автор має право вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права та судові рішення щодо цих порушень. При цьому, автор має також право в судовому порядку вимагати від порушника відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відшкодування збитків, завданих порушенням його авторського права, стягнення із порушника доходу, отриманого внаслідок порушення; та виплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.
Ще до подання позову до суду автор може здійснити спробу досудового врегулювання конфлікту, що виник. Для цього йому необхідно у письмовій формі довести до відома порушника його прав про виявлення факту плагіату. При цьому ознаки, за якими було встановлено факт плагіату, не повинні розкриватися. Це є важливим моментом. У своєму зверненні до порушника автора має право вимагати від нього поновлення своїх немайнових прав, яке може бути здійснено, наприклад, шляхом публікації в певному виданні вибачення порушника перед автором твору".(ndiiv.org.ua/ua/library/view-pytannja-vyjavlennja-plahiatu-literaturnoho-tvoru.html).
3. Компетентність
Звісно, що всі ми звертаємося до великої кількості літературних та електронних ресурсів при створенні власної роботи, але давайте завжди залишатися толерантними людьми і вказувати посилання на першооснову або джерельну базу. І тоді, автор основної праці, замість того, щоб попереджати про плагіат або готувати судовий позов, буде пишатися тим, що його робота виявилася для когось корисною.
Тому, шановні колеги та учні, давайте дотримуватися загальнолюдської моралі та правил цитування та посилання на джерело.
"Цитування має використовуватися у всіх випадках, коли в роботі використовуються дані, взяті зі сторонніх джерел, а не отримані або створені безпосередньо автором. Порушення вказаних нижче правил і їх недотримання має розцінюватися як плагіат:
· якщо думка автора наводиться дослівно, то її слід взяти в лапки;
· якщо цитується великий уривок тексту, то він може не братися в лапки, натомість — виділяється або відбивається від решти тексту певним способом (набирається іншим кеглем, шрифтом, накресленням, відбивається від основного тексту більшими абзацними відступами тощо);
· допускається скорочення цитати, яке не веде до викривлення думки автора. Місце скорочення має бути відзначене в цитаті квадратними дужками з трикрапкою всередині;
· допускається перефразування цитати, зміна словоформ чи відмінків певних слів. В такому разі, цитата в лапки не береться, але в квадратних дужках обов'язково ставиться посилання на джерело (його порядковий номер зі списку використаної літератури, який додається до роботи);
· в списку використаної літератури завжди слід вказувати навіть ті джерела, які використовувалися під час підготовки роботи і вивчення теми, навіть якщо прямих посилань чи цитувань цих джерел в роботі нема". (uk.wikipedia.org/wiki/Плагіат).
Будьмо компетентними!
Тож, пропоную взяти участь в обговоренні стосовно цієї проблеми. Пишіть свої думки та пропозиції в коментарях. Буду вдячна за співпрацю!
