Коротка біографія

 
Григорій Квітка-Основ’яненко — основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
 
Народився 29 листопада 1778 р. у селі Основа біля Харкова.
 
Здобув домашню освіту.
 
В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків.
 
Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі.
 
В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду.
 
Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті.
 
Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838).
 
Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту.
 
З 1827 р. почав писати прозу і драматургію.
 
Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р.
 
У 1837 р. вийшла друга книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком».
 
У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника.
 
Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
 
Джерело: dovidka.biz.ua/grigoriy-kvitka-osnov-yanenko-biografiya-korotko/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Рукопис Г. Квітки-Основ'яненка

  • Щира любов не приглядається, чи карі, чи чорні очі, чи з горбиком ніс, чи біла шия, чи довга коса: їй до сього овсі нужди мало.
  •  
  • Дівчачу натуру трудно розгадати, бо вони часто буцімто і не люблять, хто їх займає, і буцімто й сердяться, а там собі, нишком, так його люблять, що й сказати не можна!  
  •  
  • Ледача та дитина, котрої батько не вчив.
  •  
  • …Немає на світі нічого вічного: сьогодні живеш, а завтра — помер.
  •  
  •  Чоловiковi треба трудитися до самої смертi; дасть бог дiточок — дiткам зостанеться, а не дасть — його воля святая! Вiн зна, для чого що робиться. Нiщо не наше, усе боже.
  •  
  • …Любов — як сон: не заїси, не заспиш i що робиш, не знаєш, мов ввi снi.
  •  
  • Гріх смертельний накликать на себе не тільки смерть, — і саму болість, хоч би яку-небудь: бо, не поберігши тіла, загубиш і душу на віки вічні!
  •  
  • …Зiрочка покотилась… далi друга… третя — i поховались у синьому небi, мов у море канули; а прощаючись з землею, трошки сплакнули… от вiд їх слiзоньок пала роса на землю.

 

(Пам'ятник у Харкові)

 

Відеоматеріали