Коротка біографія

Тарас Григорович Шевченко (відомий також як Кобзар) - український поет, письменник, драматург, прозаїк, художник, громадянський та політичний діяч.

Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 12 років. 

Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. 

У 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. 

Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. 

Улітку 1836 р. він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через           нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим. 

Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Незабаром став студентом Академії мистецтв. 

Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар».

25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. 

У лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 

У 1844 р. написав гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. 

Уже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 

31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. 

Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. 

Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. 

Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. 

У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. 

Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. 

А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 

10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. 

Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перезахований в Україні над Дніпром на Чернечій  (м. Канів).

Джерело: https://dovidka.biz.ua/taras-shevchenko-biografiya-korotko/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Рукопис Т.Г. Шевченка

• Борітеся – поборете, вам Бог помагає.

•  

• Будем жить, людей любить, Святого Господа хвалить.

•  

• Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди...

•  

• В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля...

•  

• В сім’ї вольній, новій.

•  

• І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.

•  

• Караюсь, мучуся, але не каюсь!..

•  

• Кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна.

•  

• Наша дума, наша пісня, Не вмре, не загине.

•  

• Не вмирає душа наша, не вмирає воля.

•  

• Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим...

•  

• Схаменіться, будьте люди, Бо лихо вам буде.

•  

• Тяжко в світі жить, як нікого не любить.

•  

• У всякого своя доля і свій шлях широкий.

Картини Великого Кобзаря

(Укріплення Іргизкала 1848-1850. Папір, акварель. 20 х 29,5).       (Місячна ніч на Косаралі 1848-1849. Папір, акварель. 15x29,2).

(Пам'ятник у Харкові)

(Пам'ятник в Новоград-Волинському)

Відеоматеріали