Лінгвістика тексту (фр. linguistique, від лат. lingua — мова) — розділ сучасного мовознавства, покликаний віднаходити та описувати систему категорій тексту, визначати своєрідні мовні складники змісту та форми, висвітлювати різновиди зв’язків між окремими частинами та усталеними правилами вираження цих зв’язків.
Текст (від лат. тextum — тканина, сплетіння, з'єднання) — максимальна одиниця мови; єдність речень, розташованих у певній послідовності й пов'язаних між собою за змістом, інтонацією, стилем, спрямованістю за допомогою різних мовних можливостей. У мовленні — це висловлювання, що складається із сукупності речень, тим самим утворюючи змістову й структурну цілісність.
Провідні ознаки тексту:
— більше одного речення;
— наявність у сукупності речень спільної теми й провідної думки;
— послідовність викладу інформації та завершеність;
— наявність граматичного й змістового типів зв'язку між одиницями тексту (реченнями).
Текст найчастіше має заголовок. Мінімальною одиницею тексту є речення.
Найважливішими ознаками тексту є цілісність, зв'язність, структурна організація, завершеність.
Цілісність тексту полягає в тому, що в ньому вичерпно викладено тему, а виклад підпорядковано досягненню поставленої мети.
Зв'язність тексту виявляється в тому, що між його складовими частинами — реченнями, групами речень чи більшими компонентами — існує тісний змістовий зв'язок.
Тематична близькість, зв'язок між складовими частинами діють у взаємодії.
Текст складається з більшої чи меншої кількості речень, але не завжди сукупність речень є текстом. Для того щоб певна група речень сприймалася як зв'язне висловлювання, текст, необхідне дотримання певних ознак.
Першою ознакою тексту є тема — про що йдеться в тексті — яка охоплює всі його частини.
Необхідною ознакою тексту є його основна думка — з якою метою створюється текст.
Характеристикою тексту є також змістовий зв'язок між реченнями та їх послідовність у викладі змісту.
Будова тексту
Складне синтаксичне ціле
Складне синтаксичне ціле або надфразна єдність – це сукупність взаємопов’язаних змістом і синтаксичними засобами речень.
Це об’єднання речень характеризується єдністю думки, відносною завершеністю теми, а тому містить такі структурні компоненти:
– зачин (початок думки);
– середню частину (виклад теми);
– кінцівку (підсумок).
Не слід ототожнювати складне синтаксичне ціле з абзацем. Здебільшого надфразна єдність містить кілька абзаців, хоч інколи може збігатись з абзацем.
Речення у складному синтаксичному цілому поєднується за допомогою:
1) лексичних засобів (повторення окремих слів у різних реченнях, уживання особових чи вказівних займенників тощо);
2) морфологічних засобів (співвідношення видочасових і способових форм дієслів);
3) синтаксичних засобів (порядок слів у реченнях і порядак самих речень, паралелізм (однотиповість) побудови речень, неповнота окремих речень);
4) ритмомелодійних засобів в усному мовленні (паузи між реченнями короткі, підвищення голосу на початку цілого і зниження наприкінці).
Складне синтаксичне ціле є найменшою одиницею тексту.
Поділ тексту на мікротеми й абзаци
Частина загальної теми тексту називається мікротемою. Таких мікротем може бути більше або менше, залежно від складності тексту.
Мікротеми розкривають кілька речень тексту. З-поміж цих кількох речень завжди є найбільш значуще (тематичне). Воно передає ключову думку. Саме в цьому реченні сформульовано мікротему тексту, яку розкривають ці речення.
Скласти план тексту – означає визначити у тексті мікротеми, чітко й стисло їх сформулювати. Мікротеми тексту – це пункти його плану.
Частина тексту об’єднана однією мікротемою, називається абзацом. Кожен абзац пишуть із нового рядка.
Поняття про відоме й невідоме
Розгортання змісту (теми) та розвиток головної думки в тексті відбувається так: кожне наступне речення додає щось нове до вже відомого з попереднього.
Кожне речення тексту можна поділити на дві частини. Перша вбирає в себе (повторює) якусь частину попереднього речення (словосполучення). Цю частину речення називають відомим. Те повідомлення, що додається до відомого, називається новим.
Міжфразовий зв'язок
Типи мовлення
