Орфографія (від гр. orthos — прямий, правильний, рівний і           grapho — пишу) — це правопис. Орфографія містить кілька розділів, кожен з яких є сукупністю правил, що базуються на певних принципах.

Головний розділ орфографії — це розділ про позначення звуків мови буквами.
Окремий розділ орфографії складають правила написання слів разом, окремо чи через дефіс, що залежить від змісту та поєднання з іншими словами (нарешті ми з вами зустрілися! - на решті теріторії люди також неодноразово стикалися з цим загадковим явищем).
Правопис регламентує вживання великої літери при написанні власних назв (Конотоп, Париж, Всесвіт).
Інші розділи орфографії регламентують закономірності переносу частин слів з одного рядка на інший, правопис запозичених слів, правила графічних скорочень слів, особливості вживання апострофа та інші правила передачі усної мови на письмі.
 
 
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОЇ ОРФОГРАФІЇ
Українська орфографія побудована на фонетичному, морфологічному, історичному (традиційному) та дифиренційному принципах:
основні принципи
приклади
фонетичний
написання слова точно відображає його вимову
[книга] — книга
морфологічний
написання відбувається за принципом: та сама частина (корінь, префікс, суфікс, закінчення) в усіх словах пишеться однаково, незалежно від їх звучання
вимовляється [брацтво], пишеться братство, бо  брат;

[веиселий] — веселий,

бо весело;

[книз'ц'і] — книжці,

бо книжка
історичний (традиційний)
написання слів історично узвичаєно; пояснити його неможливо- треба лише запам'ятати
[йасний] - ясний;
[гуни] - гунни
диференціюючий
при написанні знаходяться значення слів, щоб диференціювати (розрізнити) їх, незіважаючи на однакове звучання
вдень (завидно);
в день (в певний день);
по-новому (прислівник),
по новому мосту
(прийменник з
прикметником)
 
 
 
 
ОРФОГРАМА
Орфограма (від гр. orthos — правильний і gramma — буква) — правильне написання (таке, що відповідає правилам або традиціям), яке потрібно вибрати з ряду можливих.
Орфограма вибирається використанням правила. В українській мові переважають написання за фонетичним принципом, коли виконується головний принцип графіки: кожному звукові повинна відповідати окрема літера (астрономія, хата).
Але це відбувається не завжди, оскільки одна і та ж буква може позначати різні звуки: хліб - хліб(п); зсунути- с:унyти.
В таких випадках доводиться вибирати із інших варіантів.
(pravila-uk-mova.com.ua/index/orfografija/0-22)
Зразок орфографічного розбору
    Схема розбору
 
1. Орфографічний запис слова.
2. Визначення орфограми для аналізу.
3. Записати слово фонематичною транскрипцією.
4. Записати слово фонетичною транскрипцією.
5. Встановити відповідність між фонемами (варіантами їх) та буквами у виділених орфограмах.
6. Сформулювати правила правопису щодо виділених орфограм.
7. Охарактеризувати принципи правопису щодо аналізованих орфограм.
 
Зразок розбору:
Для того, щоб створити щось красиве, треба нести красу в душі (Ю.Мушкетик)
 
1. Словоформа для аналізу в орфографічному записі: створити. 
2. Орфограми для аналізу: створити.
3. Словоформа записана фонематичною транскрипцією:
/з т в о р и т и /.
4. Словоформа записана фонетичною транскрипцією: [с т в о р и т и ].
5. У виділених орфограмах немає повної відповідності між фонемами і буквами: фонема /з/ позначається буквою с;
6. Префікс с- пишеться перед буквами к, п, т, ф, х.
7. Орфограма с- пишеться за фонетичним принципом, тобто відповідно до вимови: префікс з- перед глухим приголосним [п] оглушується, звучить як [с]; на письмі позначається буквою с.
(anatoliymsuper.narod.ru/word_1.html#5)

Український правопис pravopys.net .